Батькам
Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань
1)
Намагайтеся створити умови, які полегшують
навчання дитини:
v побутові (
повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце
для занять);
v емоційні (
демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не
ображайте в разі невдач);
v культурні
(забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі
шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте
побачене).
2)
Слухайте свою дитину: нехай вона читає
вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3)
Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків,
факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої
допомоги.
4)
Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій
маєте успіх.
5)
Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а
знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому
думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6)
Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не
порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7)
Пам’ятайте, що,за
науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні
5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів
– до 4 годин.
8) Створюйте
традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей.
Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.
Правила покарання
■ Покарання не повинне
шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має
бути корисним.
■ Якщо є сумніви щодо
покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м'які, довірливі та
нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!
■ За один раз — одне
покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути
тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.
■ Термін давності. Краще
не карати, ніж карати із запізненням.
■ Покарали — пробачили.
Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи — ані слова. Не
заважайте розпочати дитині життя спочатку.
■ Без приниження. Що б
там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися
дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає,
що ви несправедливі, дія покарання буде зворотньою.
■ Дитина не повинна
боятися покарань, вона має боятися не вашого гніву, а вашої гіркоти.
Типові помилки сімейного виховання
1. Низька згуртованість і
значна розбіжність членів сім'ї у питаннях виховання. Внаслідок різних виховних
підходів членів сім'ї виховання дитини стає суперечливим, непослідовним,
неадекватним.
2. Незнання
батьками психологічних особливостей своєї дитини. Гіперпротекція (гіперопіка)
— надмірне опікування дитиною, придушення її самостійності та ініціативи,
прийняття за неї рішень. Внаслідок
надмірної опіки дитина не привчається до самостійності, в неї не
формується почуття відповідальності.
3.Гіпопротекція (гіпоопіка)
— дорослі члени сім'ї недостатньою мірою опікуються дитиною та контролюють її.
4. Емоційне
відчуження — психологічна депривація дитини (незадоволення потреб).
5. Виховання в культі
хвороби — це ситуація, за якої навіть незначна хвороба дитини дає їй особливі
права, ставить її в центр уваги сім'ї. За такої виховної позиції у дитини
культивується егоцентризм.
6. Виховний
контроль через викликання почуття провини. Дитині, яка постійно не слухається, говорять,
що вона «не виправдала надії», «доводить батьків до серцевих нападів», тобто самостійність дитини сковується постійним
побоюванням стати винною в неблагополуччі батьків.
7. Авторитет батьків,
побудований на хибному підґрунті. А.С.Макаренко виділяв кілька видів хибного авторитету: авторитет придушення, віддалі,
чванства, педантизму, любові, доброти, підкупу, резонерства.
Авторитет — це відмінні особливості окремої особи,
групи чи організації, завдяки яким вони заслуговують на довіру і можуть завдяки
цьому здійснювати вплив на погляди і поведінку інших людей в будь-якій галузі
життя.
Правила взаємин, які допоможуть зберегти любов і повагу своїх дітей:
1. У самостійності дитини не варто вбачати загрозу.
2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність,
скільки право на неї.
3. Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно? Зробіть
так, щоб вона сама захотіла цього.
4. Не переобтяжуйте дитину опікою і контролем.
5. Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо вже створили, намагайтеся знайти компроміс.
0 коммент.:
Дописати коментар